І випала мені любов
П'ятниця, 09 жовтня 2009, 20:20 Останнє оновлення на П'ятниця, 09 жовтня 2009, 20:20
Цей уїк-енд, дійсно, став незабутнім.
Це було 9 років тому, мені було 28 років, я тоді працювала в бібліотеці.
Одного разу наша директриса привела онуку і попросила побути з нею, а то, мовляв, онука з нею зовсім занудьгувала. Тільки бабуся вийшла за двері, внучка дістала зі своєї сумочки якісь покупні карти і довірливо запропонувала мені поворожити. Не будеш же кривдити дитини, я й погодилася. Вона перемішала колоду, подула на неї з серйозним виглядом і дістала з середини 7 карт. Як не дивно, значення карт я запам'ятала, хоч і слухала дівчинку вполуха. Перша карта випала "подорож", потім - "офіцер", "нове знайомство", "любов", "священик", "очікування", а останню я не пам'ятаю. Так от, десь за годину прийшла директриса і оголосила, що є путівки на завтрашній день у Раіфскій монастир.
Рано вранці сідаємо в автобус, я і дві мої колеги заходимо останніми, тому що і місця нам випали на задньому сидінні. Я йду по проходу і дивлюся - на наших місцях сидять три чоловіки, один іншого цікавіше.
Я з посмішкою кажу: "Так, чоловіки, сидите на чужих місцях".
Вони підскочили, просто в струнку витягнулися і простягають нам квитки. У них виявилися ті ж місця, що й у нас. Так і їхали, сидячи вшістьох на трьох місцях. Але так нам було чомусь весело, реготали без причини, як школярі. Познайомилися, ми сказали, що працюємо в бібліотеці.
А красень, у якого було те ж місце, що і в мене, каже: "А ми офіцери". Девчонки давай штовхати мене з двох сторін ліктями. Тут я й згадала вчорашній розклад. Так далі все і вийшло, як у картах - і кохання з першого погляду, і священик (ми ж в монастир їхали), і чекання.
Шкода, погано пам'ятаю екскурсію - я бачила і чула тільки того офіцера - це була та сама любов з першого погляду, про яку так багато пишуть в книгах ...