Про мою собаку. Історія 3-я і остання
Субота, 07 березня 2009, 20:24 Останнє оновлення на Субота, 07 березня 2009, 20:24
У наших північних широтах нарешті настало тепло і зійшов сніг. Настав перше літо в житті нашої собаки. За зиму вона відросла так, що стала схожа на кучерявий чорно-рудий валянок, треба було терміново знімати цю шубу. Озброїлись ми з дочкою всім необхідним інструментом і відкрили перукарню. Взагалі-то Ерделі тріменгуют, тобто вищипують весь ворс, але тременг нашої клієнтці явно не сподобався, та й ми відчули себе майже садистами і вирішили просто її коротко підстригти. Хоча ми робили це в перший раз, хоча на руках утворилися криваві мозолі від ножиць, хоча вся квартира, і ми заодно, була в вовни, але стала наша дівчинка красуня! Любо дорого посмотреть! Мабуть, їй теж сподобався свій зовнішній вигляд, і стала вона в нас перетворюватися в дівчину, а просто почалася тічка.
Чим я була зайнята вже й не пам'ятаю, але в один із днів цього небезпечного періоду, гуляти зі Снук (так звали собаку) пішла дочка. Вона закінчувала 10 клас, тобто була вже велика дівчинка. Приходить моя велика зарюмсані дівчинка і, ридаючи на всю квартиру, розповідає, що налетіла зграя собак, Снук вирвалася, і разом з повідцем забрали з цією зграєю.
Ми шукали її довго, шукали всією родиною, але ... природа взяла гору над відданістю.
Їли, їли заспокоївши дитини, всі лягли спати, але хіба можна заснути, коли один з членів твоєї родини невідомо де. Встала, побігала від вікна до вікна, розуміючи, що заважаю всім спати, встала в очікуванні дива у кухонного вікна. У цей час року у нас наступають білі ночі, сонце зовсім не сідало за обрій, навіть смеркання не було.
Дивлюся, боїться моя красуня і повідець з боку волочиться. Не пам'ятаю, як злетіла з 4-го поверху, навіть тапок втратила на сходах. Відкриваю під'їзну двері. Варто моя гулена, опустила голову, а хвіст так повільно - повільно, обережно, з одного боку в бік похитується. І де вся колишня краса. Вовна звалялась, борода бурульками, брудна, вся спина роздряпала кобелям ... На славу дівчинка погуляла! Дивлюся я на неї, а в самої думки крутяться, що ж робити те, стільки людей чекало від неї цуценят. А тепер що ... Такого їй кавалера усім світом знайшли, а вона ... Замість принца полюбила козла бездомного! Міркую, а в самої в душі фанфари співають, ну як же, знайшлося мій скарб і живе! Чорт з ними з цуценятами, з несправдженими очікуваннями!
-Ну, що, додому підемо, чи далі гуляти підеш, то тепер вже все одно?! Це я спробувала так грізно запитати. А вона хвостом завиляв, підняла голову, дивиться на мене. А з очей, крізь серпанок провини, сочиться, випливає море, ні, просто океан, такої розкоші, такого достатку, що в ньому можна просто захлинутися і потонути! Це неможливо описати словами! У мене буквально відвисла щелепа! Нічого подібного в своєму житті я більше не бачила. А вона глянула на мене й усміхається! І поки я стояла, онімів від побаченого, Снук пройшла повз в під'їзд, лізнув мою ногу. Прощення попросила! Типа, вже й не знаю за що, але все одно, прости!
Вдома я миттєво заштовхала її у ванну, і ох вже й мила я її! Ох вже й терла! А спину-то роздряпаної напевно так щипали від шампуню! Нічого, варто, терпить, тільки з ноги на ногу переминається і зітхає!
Витерла, поклала на підстилку, прикрила шубою, щоб не просто. Тут домочадці прокинулися, прибігли, зраділи! Прасують по мокрій голові, питають де була. А вона одне око відкриє, на другому мабуть сил вже не вистачало, посміхнеться і відрубує.
Її будили кілька разів, але друге око так і не відкрилося. Набридли їй наші розпитування, глянула вона на нас в останній раз, голову сховала під шубу і захропла! Тут вже всім стало соромно, що весь кайф собаці обломлює, відстали. Проспала наша гулена 5 часов непробудним сном. Цікаво, що їй снилося ?!!!< br />
Після цієї історії Снук навчилася усміхатися, хочете вірте хочете ні!