Політ душі
Неділя, 26 жовтня 2008, 20:47 Останнє оновлення на Неділя, 26 жовтня 2008, 20:47
Прости мене, прости за радість або біль
Прости, що йду раптово й надовго
Зрозумій, я не можу сьогодні бути з тобою
Мені хочеться бігти від чуток, пліток, пересудів
Над дахами будинків знову здійнятися як птах
І світ людських гріхів, користі і загроз
Потоне там, в імлі, щоб знову відродитися
Серед шелестіння листя і сонних дум і мрій.
Пробач, але не прощай, ти чекай мене як раніше
І на світанку дня не зачиняє вікна
Там вночі, у височині, я бачилася з надією
І я до тебе прийшла, вся радості повна.
Ступивши босою ногою на мокрий підвіконня
Тепер дощ, пустун і шахрай, встиг наш дім умити
На кухні світло включив, двері зачинити тихенько
Я сховаю два крила, і сяду я знову творити.
І це назавжди, я це не приховую
Мені не чути мотив, коли я під замком
Ти випусти мене, я тільки політай
Адже цим я дихаю, зрозумій ж і прости ....